Не секрет, що мистецтво є таким собі віддзеркаленням суспільства і відображає всі актуальні проблеми, переживання та страхи. На початку нового тисячоліття людство боялось інопланетян, кінця світу та повстання машин. Завдяки ним ми отримали Матрицю, День Незалежності, Термінаторів, 2012 та ще купу фільмів що пропрацьовували ці питання. В якийсь момент ми почали ставитись до інопланетної загрози ще спокійніше і в результаті цього отримали Людей в Чорному. Оригінальний Аватар 2009 року пішов ще далі і поставив питання “а може це МИ є інопланетною загрозою для когось?”. Фільм зібрав неймовірну касу та став центральною візитівкою технології IMAX 3D.

Пройшло 13 років і на світ з’явився сиквел що одночасно і продовжує, і повторює, ба навіть, розширює проблематику оригінальної частини. І важливим нюансом тут стає саме соціальний контекст. Бо ви звісно будете шоковані, дорогі читачі, але ПРЯМО ЗАРАЗ на теренах східної Європи відбувається загарбницька війна розпочата росією проти України.

Дуже багато моментів та настроїв в фільмі перегукуються мені з саме цим нашим повсякденним контекстом існування клятої русні. Але про це трохи згодом.

Де ви були 8 років?

Пройшло більше 10 років після подій першої частини, наше подружжя на’ві (не плутати з людськими кіберкотлетками) Джейк і Нейтірі щасливо жили собі своє життя на Пандорі та навіть встигли народити трьох дітей, а одну — вдочерити, аж поки на планету знову не прилетіли росіяни земляни. Цього разу вже в більшій кількості та агресивніше налаштовані. Наше плем’я лісовичків рік вело партизанську війну, аж поки на Пандору не прилетів Головний Злодій. Тут і починається “арка Домініка Торетто”. Джейк вирішує що його головна мета це охороняти сім’ю, а отже вони мають тікати з лісу на далекі острови посеред океану бо: якщо його не буде в лісі — “лісовичків” не чіпатимуть, а його сім’я буде в безпеці, бо вони звалять світзаочі. Тож наша сім’я буквально перетворюється в біженців які летять шукати безпеки в далекі краї. І як тільки сім’я дістанеться-таки островів, нас першим же реченням ткнуть носом в “МИ НЕ ХОЧЕМО ВІЙНИ, ЗА ВАМИ ЙДЕ ВІЙНА”. Але не встигнете ви разом з головними героями на це стриггеритись, як побачите водичку і, БОЖЕ, яка ж вона красива!

Промені Хуанга ксенофобії та де їх шукати

Океанічний світ вражає ще більше ніж ліси Пандори в свій час. Кожен кадр можна розбирати на скріншоти та просто залипати на те ЯК ЖЕ ЦЕ КРАСИВО. Що що, а різноманітних морських створінь всіх можливих розмірів та форм на екрані щоразу більше ніж знаків запитання на мапі Скелліґе. Але не красою єдиною! Наші герої мають інтегруватись в нове для них суспільство: навчитись правильно пірнати, опанувати місцевих морських коней та не відхопити по пиці від місцевих ксенофобів. Так так, расизм та ксенофобія присутні навіть у вигаданих світах. Діти Джейка ж не просто “лісовички серед морячків”, а справжні “напівкровки” у яких цілих п’ять пальців замість нормальних чотирьох. Вимушене примирення відбудеться трохи згодом, але поки варто перемкнутись на головного поганця.

Semper Fi, або помста в спадок

Арч-немесіс головного героя, як і сам фільм, лишився, по суті, тим самим. Це відомий нам за першою частиною морпіх полковник Кворіч, але тепер реінкарнований в тілі Аватара: з усіма спогадами останнього, але без, власне, інформації про «свою» смерть, бо вона на момент «бекапу пам’яті» ще не настала. Керівництво у вигляді місцевої генералки дає останньому завдання знайти і знешкодити Джейка Саллі, бо той аж занадто ефективно веде партизанську війну проти землян.

Чи розуміє наш Авакворіч що він «не полковник»? Так. Чи заважає йому це знання мститися за смерть «оригінала»? Ні, бо це весело. Так, це і є вся мотивація головного злодія. Тупо нищити все живе і, по можливості, Джейка Саллі з сім’єю бо він… ПРОСТО МОЖЕ. Не знаю як там що задумував пан Кемерон, але особисто мені цей персонаж та його загін «бравих синіх вояк» ну дуже сильно нагадує мотивацію наших, доволі реальних, загарбників з східного кордону. Щоразу коли є можливість вбити чи познущатись над місцевими, вони це роблять та отримують нереальну насолоду в процесі.

Домінік Торетто, перелогінься

Тема сім’ї не покидатиме нас до самого кінця фільму та навіть докине кілька роялів в підводні хащі. Окрім проблем зовнішніх, у сім’ї головних героїв є проблема внутрішня, а саме прийомна дочка Кірі. Хоча сім’я сприймає її за свою, вона «особлива» бо відчуває дихання планети. В якийсь момент ця здібність, звісно, всіх врятує, але наразі наші герої те й діло зупиняються щоб шукати Кірі, яка в черговий раз десь «залипла». Доходить навіть до того, що коли вона намагається приєднатись до місцевої «матриці» через «дерево-термінал» у неї стається епілептичний напад, через що вона ледве не гине, бо ж ми в океані, а отже і Дерево Життя в цьому біомі знаходиться під водою.

Окрім підводного Дерева Життя на островах є священні істоти, тул-кууни. Це такі собі супер розумні “кити” з якими у місцевих жителів є особливий зв’язок. Ба навіть більше, у тул-куунів є своя складна ієрархія, мистецтво та навіть філософія. В якийсь момент на території архіпелагу поганці починають ловити тул-куунів. Молодший син Джейка звісно ж мчить попередити «свого» тул-кууна вигнанця, а за ним і всі діти Джейка та місцевого Голови Клану. Звісно ж, саме на відшибі де живе тул-куун вигнанець з’являється корабель китоловів. Звісно ж, після того як діти передають інформацію про свій стан, Авапоганці беруть їх у заручники. СІМ’Я В НЕБЕЗПЕЦІ, тож в клані оголошується військова тривога, всі сідлають своїх акваконей та рушають в бій!

Ло’ак, Кірі, Спайдер, Тук — хто всі ці на’ві?

В сиквелі Аватара додали тонну нових персонажів, а враховуючи що половину з них в більшості випадків навіть не називають їх іменами заплутатись справді важко. Але воно і не дивно. На нас очікує ще від одної до трьох частин цієї історії, тож введення нових героїв необхідне щоб мати можливість про щось розповісти. Окрім дітей Джейка Саллі та Нейтірі в «Шляху води» до компанії приєднались ще й дочка аватара докторки Ґрейс на ім’я Кірі яку наші герої вдочерили та Спайдер — людська дитина оригінальних загарбників, яку просто забули, тож він виріс на Пандорі серед на’ві. Найпростіший з усіх персонажів це старший син сім’ї Саллі. Нетей існує задля того щоб на нього поклали відповідальність за всіх менших дітей, а Ло’ак (молодший син) почувався вигнанцем у власній сім’ї, бо він не такий класний як старший брат, чим його постійно і докоряють. Наймолодша донька Туктірі, яку всі називають просто Тук — ну, вона є, вона маленька і мила дитина. А є ще ж і На’ві води: Голова Клану з дружиною та дітьми, тощо. У «Шляху Води» ми майже не побачимо розвитку всіх цих персонажів, а лише якісь натяки на майбутні арки, тож можна сказати що наразі всі вони — просто плейсхолдери.

Що ж у підсумку?

Я намагався якомога менше спойлерити сюжет фільму, але так сталось що він дійсно на 70+% повторює оригінальний фільм. Якщо ви шукаєте у Аватар: Шлях Води якоїсь нереальної драми та супер неочікуваних сюжетних піруетів — їх не буде.
Так, вам покажуть радість буття батьками з «о, нарешті діти кудись звалили і можна відпочити».
Так, океану тут багато і він красивий.
Так, у китоловів є смішні роботи-краби, а сині чоловічки роблять піу піу з вогнепальної та не дуже зброї.
Так, сова цього фільму дуже добре натягується на глобус сучасної війни росії проти України, тож ви побачите багато паралелей. Звісно не факт що світовий глядач настільки ж відчує та побачить підняті проблеми біженства та невідворотності війни, яка обов’язково прийде в ваш дім якщо не спинити загарбників тут і зараз. Але все це у фільмі присутнє, як все ще присутня на планеті Земля держава-терорист.